Весна неодмінно відбудеться. І крига, нарешті, скресне.
Я навчусь по-новому дихати. А захочеш,- й тебе навчу.
Мені якось зробилось однаково, кільцеве чи перехресне
римування в моїх катренах, і чи впевнено я звучу.
Мені чхати, яка погода, і чи йтиме сьогодні сніг,
якщо поруч з тобою - сонячно. Дивовижно. Немає хмар.
Головне - те, що є в тобі. Зберегти щоб його ти зміг.
А все інше... Пусте. Пройде. Як і наша двадцята зима.
Не губити в собі весну. В снігопади. В морози навіть.
Серед жовто-багряного листя. Поміж синьо-смарагдових хвиль.
у хвилини своїх меланхолій... Нехай Квітень душею править,
нехай щастя летить Землею, не рахуючи днів і миль.
Поступово серця прокинуться. Навіть ті, у яких - граніт.
Бо коли ти мене обіймаєш,
...
я
обіймаю
СВІТ...
1.о3. 2о12