Ты сегодня пришел в мой сон,
Улыбаясь в глаза смотрел,
Песен наших счастливых звон,
Над ночной планетой летел
Ты обнял меня сильной рукой,
Собирая слова в букет,
Говорил, что я стала родной,
Что прекраснее в мире нет.
Что ты долго меня искал.
Душу ранил свою не раз,
Но теперь ты счастливым стал,
От тепла моих ясных глаз.
Только верность моя и любовь
Смогут лед растопить в душе,
Все отдашь мне без лишних слов,
Что ты пленником стал уже.
Но рассвет разлучает нас,
Слез непрошенных два ручья,
Счастья призрак тихонько угас,
Я с печалью опять ничья.
Если б все это не было сном!,
И сошлись наши в жизни пути,
Разлучить нас не смог бы никто!
Шепчут губы мои :"Прости"
Валентина Руда
Ти приходив сьогодні до мене у сні…
Посміхався й дивився ув очі…
Ми раділи, мов діти – співали пісні
І кружляли у вальсі пів ночі…
Ти мене обійняв і на вушко сказав:
«Моя дівчинко, рідна, кохана,
Я так довго тебе у цім світі шукав,
І не раз свою душу поранив!
Лише ніжність твоя, твоя вірність й любов
Зможуть серце моє відігріти!
Я віддам тобі все, тільки слово промов,
Світ без тебе пустий, непривітний!»
О, як плакала я, коли ранок прийшов,
Розлучивши мене із тобою!
Чи побачу тебе, мій коханий, ще знов?!
Чи блукатиму світом з журбою…
О, коли ж б це не сон, не примари хиткі,
А зійшлися шляхи наші, любий!
Нас ніхто розлучити уже б не зумів! –
Шепчуть в темінь ночей мої губи…