…О, яке ненаситне бажання у тебе – вкусити!,
Запустивши свої зубенята духовні у плоть.
Та врахуй, що бажання буде легко молитвою бите,
Я тобі не програю, бо маю надійний оплот.
Хоч здалося на мить, що твоя перемога – поразка,
Від якої мені не підвестися більше з колін,
Та – не влучила ти, тож життя не складеться мов казка.
І розвіють вітри твою лють наче порох і тлін.
Маєш очі сліпі – не мене ти на герць запросила!
А зчепилася з тим, хто крізь голову б’є у п’яту.
Витрачаєш намарне ти Творцем подаровану силу,
Хоч у білі одежі зодягаєш «високу» мету.
Придивися пильніше! І побачиш, що біле – то саван,
У який загортаєш власноручно майбутнє своє.
Бо глухий до пророцтв – поруйнований буде, мов Равва.
Ниву предків твоїх град вже вп’яте жорстоко поб’є…
2012