От коли б молодiсть - та знала,
1 якби старiсть - та могла,
Добро б завжди перемагало,
Бiда б навiки вiдiйшла.
Та молодiсть - необережна
1 нерозумна де-не-де,
А нерозважливiсть безмежна
На манiвцi її веде.
От старiсть - та завжди повчає,
Вона все знає, не мовчить:
Хто - вiрний друг, хто - зневажає,
Та хто кого чого навчить...
I струни сумнiву заграли,
Збентежень в душу нанесли:
I що ж, коли б то юнi - знали?..
А що якби старi - могли?!..