Кардіограму вивели,
вона тепер мовчала.
На здвиг важка – не вимовиш,
проста – неначе жало.
А зупинили дихання –
завмерло море в грудях,
кричала чайка – кликала
за вітром у безлюддя.
Гніздо ще свіже крапельниць
зняли і розібрали.
Думки уже не квапились,
бо кров ніде не гнала.
А до очей – складали світ…
мов до причастя – руки.
При голові два янголи
з обличчя здерли муку.
І так якось ніяково
отой, що в серці бився
і кожен стук оплакував –
у світлі розчинився.
9 Березня 2012