А скоро Земля зупиниться,
Залежна вiд наших мрiй.
Ти хотiв забути цiй свiт?
Так дивись: вiн вже не твiй.
Обожнюю, коли говориш:
«Ми вже отримали, що треба:
Зруйнували свої сiрi днi
I разом потрапили в небо.»
I ти знаєш, я кожного вб`ю,
Хто цензурою рот нам закриє.
Вiршi наши, що не мають стандартiв, -
На майбутнє маленька надiя.
Нехай бiля нас темний хаос.
Ми вiримо в iншу життя.
В ту, де право, любов i свобода
Нiколи не пiдуть в небуття.
Не питай, чому я ще з тобою:
Це так до кулi у скронi.
Буду вдячна тобi вже за те,
Що несеш менi свiтло в долонях...