Лiтня людина... Це осiнь її.
Коли таку бачу, то сумно менi
Стає так зненацька. I я уявляю
Її молодою, хоч точно не знаю,
Якою була вона в тiй давнинi
I як виглядала в минулi цi днi,
Коли нудьгувала, радiла, смiялась,
Журилась, страждала i як усмiхалась.
Усе же здається, була вона милою,
Стрункою i спритною, завжди красивою,
З очима блискучими, нiбито iскрами,
I думками ясними, добрими, чистими,
З тактовними справами, певно, корисними,
З помилками навiть, але неумисними.
Якщо я не схибила, мене не судiте:
Прекрасною хочу її зобразити,
Бо молодiсть завжди чудова у всiх,
Так що перебiльшити зовсiм не грiх!
Листопад 2002 р., Крим