С украинского http://www.stihi.ru/2012/03/10/1038
Рисует на окне мороз
эскиз фантазий нереальный,
и в бликах золота сусальна
хрустальны веточки мимоз.
О, как пьянят они теперь,
когда шалит февраль и снова
флиртует, словом вечным скован,
с метелями который день.
На улице - зима, снега,
а в доме тихо и, послушай,
часы немолчно о минувшем,
как о просроченных долгах.
И в чашке кофе или чай,
а лист уж манит целомудрен,
стихи, как звуки арфы чудной,
и утренний звенит трамвай...
***
Веточка Вишни. Навздогiн лютому
Малює на вікні мороз
щось фантастичне, нереальне,
і, ніби золото сусальне,
у кришталі гілки мімоз.
Вони такі п’янкі тепер,
коли шалений, впертий лютий
фліртує , словом вічним скутий,
із віхолою кОтрий день.
На вулиці - зима, сніги,
а в домі тепло і затИшно;
годинник, гречно, про колишнє,
як про несплачені борги…
В горнятку кава або чай,
а на столі цнотливий аркуш,
і вірші, ніби звуки арфи,
і вранішній дзвенить трамвай...