Якщо пирнув занабто глубоко
Ти вже не підеш далеко
Шукати Тебе буде ніхто
Навіть принесший до Дому Лелека
Ти вже потрібен нікому
Коли лишаєшся Сил
Ти вернешся на Волю ніколи
І лиш Батькам Ти ще мил
В твоїх Помислах Ти ще живий
Але дихаєш не повними грудьми
Чуєш нікого, немов глухий
Але вважаєш оточуючих Людьми
Тебе знайдуть лише на Світанку
На ґанку не рідного Дома
Не побажають доброго Ранку
А кинуть у Землю холодну