Перевод с украинского
http://www.stihi.ru/2012/03/01/6147
Размыто, на миг, сквозь серебряный полог тумана,
В запрудах так розово солнце весеннее манит…
Воробышков камушки – с неба небесною манной
Посыпались все вперемешку, да в лужи, хоть рано…
Свалявшийся за зиму мех – ждёт второго рожденья!!!
Насупленность тает, предчувствуя кайф освеженья!
Текут ручейки, над упорством зимы ставя точку,
И так привлекательны, с шармом светлеющим ветви:
Расчешет, разделит на пряди теплеющий ветер…
«Синь-синь»! – это радость разносит синица по свету,
И трепетно дрогнут янтарные крыльца на почках…
Меня позови - словно веточка к солнцу, устами…
Живя без любви, я весною под солнцем растаю…
Оригинал:
Нетривке і розмите, крізь срібну туману фіранку,
розмальовує сонце в рожево-весня'не споруди.
Камінці горобців у калюжу посипались хутко,
зимове' потемніле, замацане, сходжене хутро
підставляє похнюпленість танучу свіжому ранку.
З-під наметів тікає струмками небажана гостя -
проводжаючи зиму, принадно світлішає віття,
що розчеше, розділить на пасма тепліючий вітер.
"Сінь-сінь-сінь!" - понесе свою радість синиця по світі
і здригнуться уперше бурштинові крильця на брості.
До твоєї любові, як віти до світла, вустами...
Без кохання твого - навесні я під сонцем розтану...