Коханий! Ти розбудив в мені жінку,
Що довго дрімала
в холодних долонях
хмільного дівчиська.
Мрії сакральні ховала
в бездонних кишенях
секондхендівських джинсів...
Сновида.
Світанків стрічала веселкове, ясне коромисло.
Парила у небі.
Здіймаючись високо -
зривалася стрімко та низько.
І прагнула ласки - метеликом взимку.