Веточка Вишни. Осенний блюз

Анна Дудка
С украинского

Трепещет сон в ресницах томный;
в улыбке уст
свила мечта, себе подобный,
осенний блюз.

И одеяло нежит плечи,
смягчая мрак,
часов увесистые речи:
"тик-так, тик-так".

И на мережковой подушке
(теперь легки)
под переплетом так послушно
молчат стихи.

А за окном в густом тумане
притихший сад
он ждёт во сне, у тайн в дурмане,

свой снегопад.
***

осінній блюз…

Тріпоче сон на довгих віях;
в куточках уст
звила гніздечко тиха мрія,
осінній блюз…

М’якенька ковдра ніжить плечі,
не відпуска’
годинника поважні речі:
«тік-так, тік-так»…

І на мережаній подушці,
/ мов у душі /
в рожевій ніжній палітурці
ще сплять вірші.

А за вікном в густім тумані
принишклий сад
чекає в сні, мов у дурмані,

на снігопад…