березень 1999 р.
(скорочено, другий варіант)
Життя такого завсім не хотіла -
Змирялася, страждала і терпіла...
Клас робітничий нині вже не в моді,
І привернуть увагу влади - годі,
Вони - пани...(були товаришами).
Щоб вижить , ми стаємо торгашами.
А економіка настільки економна -
Чиясь пуста кишеня, чиясь - повна...
Через живіт погладив свою спину
Пенсіонер і ... ліг у домовину.
А пам"ять заростає забуттям...
-Народе, ти живий! Запам"ятай, затям!-
Кричу на всеньку матір-Україну
-Молись, борись, народе, за країну!
перший варінт:
Життя такого совсім не хотіла,
У відчаї вже опустились руки —
Змирялася, страждала і терпіла..
Коли закінчаться оці нелЮдські муки?
Та привернуть увагу влади - годі,
Тепер - пани. Були - товаришами...
Клас робітничий нині вже не в моді,
І майже всі ми стали торгашами.
А економіка настільки економна -
Протянеш ноги, не піднявши лемент.
Чиясь пуста кишеня, чиясь - повна
І мусиш сам вирішувать проблеми.
Коли у тебе в хаті стане порожньо -
Через живіт погладиш свою спину..
Замість зарплатні ти одержиш борошно,
Якщо пенсіонер - то домовину.
...Лягає в землю хтось в своїй країні,
І пам"ять заростає забуттям.
А я кричу на всеньку Україну:
- Народе, ти живий! Затям собі, затям!
22.03.1999 р.