перевод с украинского
Уже не час – полдня, как вовсе
я зачарованной стою…
На улице тоскует осень
одна, в берёзовом гаю.
Медовы туфельки-балетки,
волос окрашенных огонь
и золотинки в ярких лентах!
Изнежена, её ладонь
коснётся струн души – светлее…
Я достоверно знаю то,
что так же ты в глухой аллее
в листве зарылся золотой…
Так глубоко и полной грудью
вдыхаешь чар её коктейль:
того, что нынче и что будет…
как одинокий менестрель,
в себя вбираешь краски, звуки,
и настроенье, и манок,
и слёзы горестной разлуки
вплетаешь в поэтичность строк.
Оригинал:
Уже котру годину поспіль,
як зачарована стою…
На вулиці самотня осінь
одна, в березовім гаю.
Жовтаві в неї черевички,
руде волосся, як вогонь,
сукенка золота і стрічка.
Тендітність зніжених долонь
торкає струн душі твоєї…
Так, достеменно знаю те,
що й ти в цей час в якійсь алеї
скородиш листя золоте.
І глибоко , на повні груди
вдихаєш чарівний коктейль :
з сучасного, того що буде…
як одинокий менестрель,
що всі вбирає барви, звуки
і навіть настрій і думки,
і сльози радощів й розлуки
вплітає в чарівні рядки.