Опадає з дерев листя
і так сумно на душі,
бо не буде в цього листу
більше вітру і дощів.
Покружляв він у повітрі
і упав на землю.Сам.
Вже закінчились дні світлі,
і про це усе він знав.
У житі у нього горе..
тут і не сиди й не плач...
Порятуй мене ти, зоре,
бо я помираю бач.
Та зоря його не слуха
навіщо їй чужі проблеми
закохалася по вуха
вона в місяць, в сонце ,в небо....
І не один такий листочок
ще злетить на землю плавно
і не один захоче вгору,
з землі на дерево,
та марно.