Вже двадцять років біла ніч,
Обману димом наче піч,
Нас з вами браття обвива.
А незалежність є вона?
Ми з вами, як у клітках ті орли,
І вільні наче, і раби.
Та що повинні нам зробити,
Щоб не схотіли ми так жити?
Щоб ті хто хилі наче були,
Про неспроможність ту забули.
І всі одразу як один,
Рішуче брались до сокир.
І весь той сад, що устрій наш заклав,
Народу вільний дух швиденько порубав.
І ось коли не буде навіть палок,
Прийде нарешті вільний ранок.
І незалежність запанує,
І нас з тобою ніжно поцілує!