Дивлюся в паспорт – Українець,
І мова начебто моя,
А копирсаюсь наче Німець,
Який не бачив Букваря…
Із літер намагаюсь скласти
Хоча б малесенькі слова,
На рідну мову «перекласти»
Те, чим «хворіє» голова.
Така собі смішна задача.
Легка, мабуть? А ось і ні!
Знецінює ця слів нестача
Все Українське у мені…
І ось, обклавшись словниками,
Навчаюсь я. Шукаю суть,
Бо хоч Російська – мова Мами,
У Батька я пішов, мабуть.