Не вистачає звичних слiв,
Коли з легень невпинно рветься
Мого жалю нестримний спiв,
Та неймовiрно б'ється серце.
Я вiдчаю свого нап'юся,
Сп'янiння жадiбно скоштую.
Та все ж я гopдо пiдiймуся,
Останнiх сил не пошкодую.
Свою надiю я зiгрiю
Промiнням доброти людської.
Звеличу я шалену мрiю
I накрайсвiт збiжу з тобою.
16.03.2012р.