Coлодкi митi забуття
Галина Рыбачук
======================
Солодкі миті забуття
Подарувала мені доля,
Біжить,спішить мое життя
Як річка,що тече у море.
Я бачу світло у пітьмі
У ньому бачу твої очі,
Тебе я бачу вдалині
Як сонце обійняти хочеш…
І я стелю тобі постіль
На неї пада сонця промінь
Стаєш ти знову золотим,
Як житній колосок у полі
Очнусь від чарів,на вікні,
Побачу я лише віночок,
Над ним метеликів таночок
Що веселяться у пітьмі.
Текст: Галина Рыбачук «Coлодкi митi забуття»
http://stihi.ru/2012/03/09/10961
П Е Р Е В О Д
Забвенья сладкие моменты
Судьбой даны как благодать.
Житьё-река сребристой лентой
Морскую вспарывает гладь….
…Пробился свет сквозь сумрак ночи,
А в свете том – твои глаза:
В ладони Солнце взять ты хочешь,
Но гаснет неба бирюза.
А я постель стелю любовью,
И солнца луч играет в ней.
И золотится изголовье,
Как колосок ржаных полей…
…От чар глубокого забвенья
Очнусь – веночек на окне,
И танец бабочек в свеченьи
Луны печальной в вышине.
__________Юрий Васильев.