Розквітали все квітчали
Українськії лани.
Тільки серце завмирало
Дисидентської душі.
Він оспівував свободу,
прославляв співочу мову.
А, його за слабкий ум,
Самий чесний в світі суд
По путівці до дур дому,
лікувать свободу слова.
А, як дуже тяжко хворий,
До концтабору в неволю.
Там робота все відіб'є!
і бажання вільно жити,
і бажання говорити..