***

СПОГАД ПРО МАЙБУТНЄ

Здається, Всесвіт виглядає бездоганно.
Отвердли вимоги, для композицій чинні:
завмерла ніч у тебе під ногами..,
насущний день бринить перед очима..,
за спиною минуле причаїлось..,
і часом вітер музику мете…
Ти знов блукаєш згадками чиїмись –
сам згадка (й сам не знаючи про те).
Ти суть себе ще в Бога вкрасти ладен
(хоча й старий…), але і те дарма,
бо у дзьобах премудрих астролябій,
крім пусти, нічогісінько нема!
Пророцтва згублено календарів трипільських…
В сум закотилось Колесо Буття…
Себе вмовляєш стомлено: «Кріпися!
Це ж – битва не на смерть, а на життя!»
Можливо ти б давно  прокляв усе це,
та нікому тебе змінить в борні.
Ти – Мудрий Сторож, і твій герб – жагуче серце
у пломеніючому золотом вікні.
На тебе вже давно відлито кулю
(кружляє поки десь найменшою з планет)…
Але ти будеш! Ти – намріяний в минулім
(тобою ж!) вічний Вічності секрет.