А за календарем вже майже квітень.
Не пройде і двох тижнів він настане.
Я дуже сподіваюсь – сніг розтане,
Звільнивши місце для кульбаб у полі…
І тільки-но проб’ються краплі сонця
Крізь грати ще закляклої землиці.
Як зараз же розніжені зірниці
Зігріють наші марення коханням…
Щоб ми його побачили у хмарах,
Блакитних і як діти метушливих!
Почули знов у підсвистах грайливих!
Знайшли в собі потроху. О, рум’янки…