Я для тебе напишу рядки,
Бо тебе я завжди памятаю.
Я для тебе напишу рядки,
І їх в серці назавжди сховаю.
Ти незвичний, не так, як усі...
В тебе вогник горить і палає.
У такому незвичному русі
Перешкоди усі він долає.
І щоднини чекаю вже я,
Що про мне згадають, напишуть...
Я чекаю від тебе листа,
Я не можу вже вас залишить…
І немає нічого дивного тут,
Необхідний друг кожному з нас…
З ким вільно без брехні і пут
Розмову можна вести повсякчас.
І може дивним вам здаватись…
Ви говоритиме про вік…
Але я буду лиш сміятись –
Рокам не варто вести лік.
Одне єдине головне на світі –
І лиш про це хотіла написать.
Що друг…він ловить миті,
Він може сумувати і мовчать.
Він може говорити, коли треба,
Підняти настрій, звеселить…
Він може все зробить для тебе,
Бо йому боляче, коли тобі болить…
І, навіть, якщо завтра все зміниться..
І більше другом перестанеш бути,
У мене все в душі залишиться,
Я буду пам’ятати, буду чути…
Я в пам’яті назавжди збережу,
Години довгі спілкувань…
І ту тонку із візерунками мережу
Я покладу у сховок сподівань!
Пройдуть роки, пролинуть дні…
І може ти колись згадаєш…
Найкраща нагорода – це мені…
За те, що дружбу пам’ятаєш.