Не питай...Не дивуйся, мій друже,
Що я погляд убік відвожу.
Знай: в очах моїх лиш байдужість,
Загорітися іскри не зможуть,
Сам згасив ти їх ненароком...
Буть, як крига, холодною змусив.
День за днем відійдуть,рік за роком,
Заснує павутину смуток...
Ти згадаєш засніжені зими
І холодні краплини дощу,
Бо я нині у серці невірнім
Тільки спогад про себе лишу.
січень 1976 р.