Я розірву нестерпні пути,
Впитавши полум’я життя,
Зумію біль свою забути,
Змінивши кольори буття.
Змінивши сіру прохолоду
На сонця промені палкі,
Змінивши біль на насолоду
І сірість на думки стрімкі.
Відкривши душу для наснаги,-
Я зорі знову впізнаю…
І серце сповнене відваги
І віри… в доленьку мою.