http://www.stihi.ru/2012/03/25/10111
Ну, что ж опять вы о себе, мадам!
Цветы, поляна, солнце – все не ново.
Хоть птицы райские летают по задам,
Вы о любви божественной ни слова.
Остыло время. Превратилось в сон.
И с мигом тем исчез из сердца Он.
***
Примара сон прийшов вночі в ваш дім
Червоно-жовто-чорним, стрімголовим.
Час зупинився, адже річ у тім,
Що райська пташка над коханням нОвим
У небі над галявиною в’ється…
Від ваших віршів що не приверзеться!