Забудь УСЕ!

Аленка Мындак-Стадничук
Забудь усе! усе забудь!
Що було, є чи може снилось.
Любов привиділась мабуть,
Коли земля вже снігом вкрилась.

Мабуть, здалося, що не сніг,
А щастя падало під ноги.
Невже любов моя - то гріх? -
У відчаї питала Бога.

Невже є помилкою те,
Що щиру правду не таїла?!
Мабуть ти думав:"То пусте!"
Мабуть ти думав: "Надоїла!"

Напевно сил моїх замало...
Даремно думала, що сильна...
З любов`ю в піджмурки я грала,
А ти все думав:"Божевільна!"

Думки, надії, почуття,
З душі жорстоко вириваю!-
Не буде нам удвох життя,
Тому любов свою вбиваю.

Себе караю, а тобі
Душі байдужість я прощаю.
Любов вмирає у журбі -
Притулку в серці їй немає...!