забувалася решта у магазинах,
забувалися імена,
і весна
здавалась лише неіснуючою примарою в снах,
здавалось,
ніколи не закінчиться це паломництво
до ледве теплих кав'ярень
поміж ранкових безпам'ятств і нічних марень,
що ніколи не проллється променів сонця олія,
а я все стоятиму,
все чекатиму тебе
стомелана, безмовна й спустошена,
як повія