ПIсня про матIр

      

Сидить погляда  на схід сонця.
Бабуся  старенька з віконця.
Із  самого ранку вмостилась.
Покликало серце у путь.

Бо високо в небі далеко
Десь там закричали лелеки.
Лелеки, лелеки, лелеки
Кудись, комусь щастя несуть.

Від рідної ніжної мами
Тепло і любов вони мали.
І руки її колихали
Поки їхні крила зросли.

Коли підросли і зміцніли
Лелеками в вирій злетіли.
Далеко, далеко, далеко.
_ Лелеками   в різні краї…

В старенькім слабенькому тілі
Із нею зосталися мрії.
Забуті літа молодії
Й нев’янучі квіти надій.

Лелеки! Лелеки!  Лелеки!
Такі   недосяжні  й далекі.
Лелеки, лелеки, лелеки.
Сторінки   життєвих подій.