Під бурхливим подувом реальності,
Гасне вогник нашого кохання,
І примарне світло віртуальності
Вихопило крижане вітання.
Красномовно-мовчазними рухами
Розчиняється фантазія у снах.
Релаксуючими моно-звуками,
Б’ється серце у знекровлених руках.
Під бурхливим подувом реальності
Відчайдушно зорі мерехтять.
А бажання прагнуть досконалості,
Почуття безболісно тремтять.
Струмом розбиває ожеледицю.
Заплітаються мереживом слова.
Кавою з вершками доля стелиться,
І трапляються на світі ще дива!