Що нам гріхи? Що нам людські слова?
Нас підхопили щастя стрімкі води,
Можливість тільки раз така бува...
У нас на двох один ковток свободи...
Один ковток і доля теж одна,
Солодкі пута дивного полону.
Шепочуть серце, розум і вуста:
«Не віддавай себе й мене нікому».