Як розбуркати праліс, хисткий надихати
І щасливо зануритись в нетрі, як не
На примарнім човні назавжди заблукати
Серед сонць, що сотають пломіння ясне
Білизною узлісь, що голубить їх Сена
У тремкім прочутті пообідніх співань
Ліс викупує коси велично-натхненно
Пеленою строкатою літніх вагань.
Але поруч завжди щось розкошлує тишу,
Стоголосо відлунює у голубінь,
Тінь кількох сторінок перегублених книжок
Віддзеркалює звикло серпанком видінь
Припорошене плесо ряхтіє зелено
У примруженім погляді зримої Сени.
Вальвен – містечко на березі Сени в лісі Фонтенбло, де останні роки жив Маларме
Paul Valеry Valvins
http://wikilivres.info/wiki/Valvins
Si tu veux denouer la foret qui t’aere
Heureuse, tu te fonds aux feuilles, si tu es
Dans la fluide yole a jamais litteraire,
Traїnant quelques soleils ardemment situes
Aux blancheurs de son flanc que la Seine caresse
Еmue, ou pressentant l’apres-midi chantе,
Selon que le grand bois trempe une longue tresse,
Et mеlange ta voile au meilleur de l’ete.
Mais toujours pres de toi que le silence livre
Aux cris multiplies de tout le brut azur,
L’ombre de quelque page eparse d’aucun livre
Tremble, reflet de voile vagabonde sur
La poudreuse peau de la riviere verte
Parmi le long regard de la Seine entr’ouverte
Картина Бі Гуко "Вальвен"