Золотисте жито і безкрає небо,
Над водою чистою похилились верби,
Синьоока річка поміж гір високих
Все жене ті чисті та стрімкі потоки,
Соловей на вишні у садку співає,
Піснею чарівною серце зігріває.
Розмаїття квітів полонило очі,
А за мить вплетуть у вінок дівочий.
Далі бачу диво: в полі край стежини
У весільну сукню вбрався кущ калини,
Оксамитом грають трави степові,
І плескочуть хвилі в сивому Дніпрі.
Неосяжне поле, гори, полонини,
Синє небо чисте – це все Україна!
І Дніпро, і верби, колоски пшениці,
І вода криштальна у вузькій криниці –
Мужня, незалежна і навіки вільна –
Це моя домівка, моя Україна!