смеркає...
сад свій шум сповіщає...
слабшая слава, слабшає сила
сад став старий, сивий.
страх самотності, суворості світу,
сповнює Сердце сада споконвіку.
скинув своє сіяння, свою сміливість,
схилився сумно, сором'язливо сказав:
'Скільки страждань...скупа справедливість..',
скривджено Сонце собою сховав.
світає..
спокійно сходить Сонце, сяє...
схвильований самотній сад собі співає:
'Сховаю свою стурбованість, свій сум сховаю...'
сам...сам суровіть світу спалю,
сам сяйво справедливості, справжності спіймаю,
сам світло сьогодення схоплю!
13.12.2009