Чимало знав ти лиха чи добра...
Чи мало сльоз по тобi литих?
Чимало вiддала тобi тепла.
Чи мало ти залишив не зiгрiтих?
Там було все що в Бога не проси!
Та не просив, та й ледве в Бога вiрив.
Заради чого крест важкий нести,
Коли в їй серце - купа криги?
Здалося світло бачив уві сні.
Усе, що знав прокляв, що мав - залишив.
Заради мрії той, що відпустив?
Заради чого ти Його разгнівив?
Тепер ти маєш все, що забажав.
Терпи! - Що маєш - того гіден.
Не коїш лиха, та не бачіш і добра,
Бо що просив, у долі те й отримав.
Все та ж здіймается луна,
Та ще й тепліш, тепер, твоє світило.
Але й самотніша твоя весна,
Тепр, і в твоїм серці лише крига.
Вона чикатиме коло вікна.
І коли знатиме, що ти загинув.
Вона одна тобі увік вірна.
Але ти - зрадив! Ти - її покинув!
(1 декабрь 2011)