З давніх давен народ говорить,
Що в дзеркалі старому мертвий ходить.
Що раз на рік вилазить з нього
І тіло в нього як в живого.
Буде ходити хлопець містом
шукати дівчину з намистом.
З намистом тим, що вкрали люди.
Коли його душа пішла у блуди.
Прикрасу ту носила фея,
закоханим він був у неї.
Та стільки років вже тікало,
від коли красеня не стало...
Він знав, що може зняти те прокляття,
коли намисто кине у багаття.
Цю кару відьма їм наслала,
фею убила, а його кохала.
У дзерло вселила його душу,
та хлопець клятву не порушив.
Через багато днів, ночей знайшов намисто
помітив, що там щось нечисто...
Але уваги не звернув,
до дерева старого повернув.
Зламав кілька гілок і розпалив
і тут побачив, що зробив.
Разом з намистом проклятим горіла
Душа коханої, що вирватись не вміла...