Якби, Ви таточку, були живий,
Було б у мене вдвiчi бiльше щастя,
Тодi б i шлях мiй був би не такий,
І доля посміхнулася б зненацька.
Та не прийшли з дитинства ті часи,
Не посміхнулась мені щиро доля,
Не бачила я Вашої краси,
Мене Ви не тримали у долонях.
Жорстокими без батька були дні,
І пестощів я Ваших не спізнала,
І сонця бракувало у житті,
І піклування Ви мого не знали.
Та не спроможні жити ми по волі,
І не втечеш від наданої долі.