Багато мені випало журби,
У лиха вистачило б на три долі.
Крізь серце всі пройшли вони.
І сплинули в роки вже мимоволі.
Глибокий залишили в серці слід.
Воно – тепер в рубцях твердих як камінь.
То – всіх моїх страждань великих плід.
Не приведи Господь, пізнати вам їх.
І не один забитий в серце цвях:
Батьківський,на роки, тягар репресій…
Смерть двох синів, що згасли на очах…
У різних бід нескінчені процеси…
Все це Господь мені дав пережити.
Та біль – зі мною поки буду жити.