Ранок знімає з мене ковдру,
струшує зірки на підлогу –
розбиваються голосно, розкочуються розлого.
Така в нас молодість, любий, такі світанки –
Лягати спати о шостій ранку.
Жити сьогодні, інакше – марно.
Кохати – палко. І твердо йти.
Все марно, любий, і все до біса,
Якщо опускається завіса,
А роль твоя – другий план.
На підлозі – купа битого скла.
Ти думаєш, що це вчорашній віскі.
Але це зірки, любий, це зірки.
10 квітня 2012 р.