1
Вітер над могилою лиху віщує долю
І козацька слава розпорошена по полю.
Встане привид над горою і завиє з люті.
Його слава, його доля досі не забуті.
Пронеслась степами слава про Урус-Шайтана,
І виходить в море знову військо отамана.
А він на чолі стоїть, всміхаючись скажено,
Смерть його сестра і мати, шабля – наречена.
Він ввірветься, наче вихор, першим з всього війська,
І лягають мертві ті, хто став до нього близько,
А він радісно сміється, ран нема на тілі,
Очі характерника ховаючи у силі.
Приспів №1
Птахом злетів - і зупинився страх,
Крові краплини на його крилах.
Хмари ударять вітром і дощем,
Ворожу силу вмить розбивши вщент.
Зайдеться сміхом, руку простягне,
Задушить світло, мороком війне,
І козаків ведуть у славний бій
Тінь характерника і гнів сліпий.
2
А попід луною характерник в гаї ходить
І зловісні сни на ворогів своїх наводить.
Він не слухав нікого, він бився сам за себе,
Україна вільна – ну а більшого не треба.
Опускались тихі думи на козачі очі,
Про вогнем охоплені галери серед ночі,
І душа старого химородника спочине,
Але його справа й його слава не загине.
Приспів №2
Кулі летять, та він глузує з них,
Стоїть, як жах, серед степів чужих.
Від його імені тікає страх,
Навіть коли перетворився в прах.
Силою волі знищує мости,
Тінню з’являється із пустоти,
І характерника він дав зарок –
Знов народитися, як прийде строк.
3
Вітер над могилою лиху віщує долю
І козацька слава розпорошена по полю.
Встане привид над горою і завиє з люті -
Його слава, його доля досі не забуті.
Нові козаки завжди готові, щоб повстати,
Гідні, щоб боротися за Україну–мати.
Скоро оживе про характерника легенда,
Знов підніме стяги його сила нескінченна.
Приспів №1