Насичуючи розум ми серце обділяєм,
Приносим ніжність в жертву тверезості думок,
За основні закони раціональність маєм,
Суху доцільність вчинків. Все інше - під замок
Загнали і забули про почуття невдячні,
Що лиш бентежать душу і забирають час
На роздуми непевні і часом непотрібні,
Бо вже давно хтось інший, щось вирішив за нас!..
Та, прийде час, згадаєм про істину єдину,
Що серце не що інше, як сили джерело!..
Для розуму, для волі палає без упину!
Холодне серце душу зігріти не змогло б...
1998