Гарячий подих на вустах кривавих,
Душа, мов дороге вбрання, нова.
І смертні люди так жадають слави,
Що смерть вже почала свої жнива.
З середини краса – лиш гній,
Що труп душі з’їдає.
Так само вбивця мій
Кров з рук своїх змиває.
Налякані до смерті, ми мовчим,
А ті, що кажуть – помирають!
І спроба знов закінчилась нічим,
Бо наперед вони все знають.
А світ диктує свій закон:
Його з народження вивчають.
Поставлено життя на кон,
І ми його завзято витрачаєм.
І кулею останній поцілунок:
Кохання, а на присмак – кров...
Смерть завше зрівнює рахунок –
І з болю ми народжуємось знов.