Ти прости, святий Отче! Ти прости мені, Тату, -
За країну мою, так гріхами об’яту,
За молитви оці такі в’ялі, безсилі…
Так багато людей не знаходяться в вірі!
Ти прости Свою церкву, християнами звемся,
А чи так, а чи так? А чого ми діждемся -
Твою сяячу усмішку, а чи погляд суддівський?
Де Господній той День – десь далеко чи близько?
Ти прости, святий Отче, ще трапляється часто,
Нашу мудрість людську обираємо гаслом,
І знаходимось ми так далеко від Тебе…
А до Тебе йдемо, коли в чомусь потреба.
Ти прости мене, Отче, і всю нашу країну,
Я до Тебе прийшла, бо ж без Тебе загину,
Бо ж без Тебе не знатимуть діти дороги…
Як же хочеться мати життя неубоге!
Ти прости за той час, що проводили марно
(Отаке і життя - таке сіре і хмарне!).
Буду, Отче, молитись, і Тебе шанувати,
Щоб країні моїй горя більш не зазнати.
16.04.2012