Ось… Від мене на пам’ять скромний візьми дарунок.
Він не має ціни. Я його в молитвах до Небес
гаптувала ночами смаком твоїх цілунків
і теплом, у якому дотик руки воскрес.
Я вплітала у нього кавово-карий погляд
і джерельно-дзвінкий, розмаїтий, веселий сміх.
Теплим вітром плекала легкий прозорий подих…
І трусила поверх рум’янець з невинних втіх.
Я творила його із ніжності, самобутньо,
ненароком вкрапляла гілочки полину.
А сьогоднішній ранок для мене став незабутнім.
І віднині спокійно нам уже не заснуть.
Ось… Від мене на пам'ять скромний тобі дарунок.