Стара кіноплівка крутила тобою в просторі.
А я допивала каву й палила осторонь.
Шуршала думками, зім’ятими і пожовклими,
крутила міцні цигарки, набивала строфами.
Давилася димом своїх же творінь спотворених,
і запивала з кухля чорною-чорною…
Потерта роками плівка, давно обірвана,
зап’ястя тягла донизу, звивалась прірвою.
І ти на краю, за крок до безсмертя вічного,
налякану душу тривожив сліпою нічкою.
Отруту по краплі зціджував, годував з долонь.
А я допивала каву й палила осторонь.