Від сукні залишився лиш корсет.
В "нема потреби щось змінити" віриш.
А в те, що хочеш - ти навряд поцілиш.
Десь загубився радощів рецепт.
Сидиш в кутку, знівічена, без сліз.
Лиш полотно небес розп*яте плаче.
І на душі зневіра від "Версаче".
Спокуту новий день тобі приніс.
Забутий сміх -це втрата для небес.
Ти сам на сам, а дощ бринить по вікнах.
Прощання й біль... І ти до цього звикла.
Але життя складається з чудес!