Серце, мов тугий комок.
Б’ється, наче птах поранений,
Від моїх терпких думок
Страхом темряви оманений.
Прошу – руку простягни,
Обійми, як долю втрачену,
Як в останній день весни,
Як на першому побаченні...
Огорни своїм теплом
Душу, наче квітку зірвану,
Бо з пораненим крилом
Так самотньо несподівано.