Мiж гiр та зеленого долу
Несе свої води Салгiр,
Де мов би смiються тополi,
Де верби потуплюють зiр.
Чому покохала я очi,
Що небо сховали на днi?
А рiчка журливо шепоче,
Мов хоче сказати менi:
Вiзьму я в долонi прозорi
Кохання твое i мету,
Де верби купаються в зорях,
В їх коси зеленi вплету...
Я знаю про смуток твiй, знаю
Що тiнню твоею бiжить,
Коли ж ти надiї не маеш,
Навiщо кохаеш, скажи?