Де шепче Днiстер тихо з осокою
Там закотився мiсяць в хвилю синю,
А теплий вiтерець немов рукою
Її гойдае, як малу дитину.
По той бiк рiчки пiсня задзвенiла,
Дiвочi пiдхопили голоси
I тихо над водою полетiла,
Неначе пташка дивньої краси.
Вже у сутiнках ледь бiлiе хата,
Що росплескала золото з вiкна,
Яке упало на пахучу м’яту,
Чому ж сидиш ти дiвчино сумна?