І тільки вітрові нічого не болить.
Що він таке-хтозна! Тисячоліття
По світу білому туди-сюди летить
Порожня течія повітря.
На зиму схожий, без всіляких почуттів,
Нестримній він у всесвіті блукає,
Шукає щось серед блукаючих вогнів -
Напевно сам душі не має.
Хоча і він чиїсь коралові уста,
Тендітно цілував потай в діброві,
Крильцята дарував... втім раптом поламав...
Така є пристрасть без любові.
І кажуть люди в світі лихо через те
Що жоден вітер справжніх крил не має.
Ось птах - той добре знає як болить живе,
И як втрачати крила знає.